Віза цифрового кочівника (офіційно Digital Nomad Visa) створена для тих, хто працює віддалено на іноземних клієнтів чи роботодавців і мріє пожити в Японії деякий час, не кидаючи роботи. Вона дає шість місяців відносно якісного життя, але як зрозуміло, простим цей шлях точно бути не може. головна умова для отримання такої візи – це наявність річного доходу від 10 мільйонів єн (приблизно 65-68 тисяч доларів на рік) і надходити гроші мають лише з-за меж Японії.
Особливості Digital Nomad Visa в Японії
Програма працює в межах статусу «Designated Activities» (специфічна діяльність), куди міграційна служба Японії складає все, що не вписується в стандартні робочі чи студентські візи. Запрацювала вона навесні 2024 року і на практиці це виглядає так: ви подаєте заявку, отримуєте візу, прилітаєте, і на кордоні вам присвоюють відповідний статус рівно на півроку. Але зауважте: шість місяців є стелею, і подовжити їх на місці не вийде. Правило сформульоване так, що статус цифрового кочівника не може тривати довше за шість місяців протягом року. Тому схема «пожив пів року, з’їздив на тиждень у Сеул і повернувся» не спрацює. Щоб подати заявку знову, потрібно пробути поза програмою приблизно півроку.
Також надважливе зауваження: працювати на японську компанію або брати японських клієнтів за цим статусом категорично не можна, навіть якщо це разовий проєкт. Дозволена саме та діяльність, яку ви вели б і без переїзду: дистанційна робота на іноземну організацію, фриланс для зарубіжних замовників або власний бізнес за межами Японії. Порушення такого правила може закінчитися відмовою у майбутніх візах чи навіть депортацією, тож тут краще не експериментувати!
Хто може претендувати на візу цифрового кочівника
Вимог небагато, але кожна з них відсіює значну частину охочих.
- Громадянство. Подаватися можуть лише громадяни країн і територій зі спеціального переліку, де зараз трохи більше п’ятдесяти позицій. До нього входять країни ЄС, США, Канада, Велика Британія, Австралія, Південна Корея, Сінгапур та деякі інші. Для українців такої функції нема, адже безвізового режиму між країнами немає.
- Фінансовий поріг. Як вже було сказано вище, річний дохід має бути не менший за 10 мільйонів єн. Це одна з найвищих планок серед візових програм для кочівників у світі, тому для більшості фрілансерів і середніх айтішників вона недосяжна. Підтверджують її документами: довідкою з роботи, контрактами, податковими деклараціями чи банківськими виписками, залежно від вашого формату роботи.
- Формат роботи. Дохід має надходити з-за меж Японії: від іноземного роботодавця, іноземних клієнтів чи вашого бізнесу за кордоном. Самозайнятих приймають, але вони мають документально показати, звідки гроші.
- Медичне страхування. Потрібна приватна страховка на весь період перебування, що покриває хвороби, травми та смерть. Звичайна «туристична» страховка не завжди підходить, тому умови полісу варто звіряти з вимогами до візи.
Переваги та обмеження японської візи цифрового кочівника
Переваги
- Легальність. Формально працювати за туристичним статусом у Японії не можна. Багато хто роками закриває на це очі, але це ризик для майбутніх в’їздів. Віза повністю знімає це питання.
- Свобода пересування. Жити можна в будь-якій частині країни, а не лише в обраному місті, і користуватися всією інфраструктурою: швидким інтернетом, коворкінгами, залізницею.
- Податки. Японські податки на ваш дохід зазвичай не нараховуються
Обмеження
- Високий поріг доходу. Ця умова відсікає більшість потенційних кандидатів.
- Короткий термін. Довгих планів на цьому статусі не збудуєш.
- Банки. Місцеві сервіси орієнтовані на резидентів, тому банки часто відмовляють у рахунку людині, яка приїхала на кілька місяців.
- Житло. Орендодавці неохоче здають помешкання на довгий термін без постійного статусу. Тому більшість кочівників живуть в апартаментах з погодинною чи місячною орендою (чим коротший формат, тим дорожче)
- Жодних перспектив на ПМП. Цей час не зараховується як стаж для отримання постійного проживання, а змінити статус на робочий прямо в Японії, як правило, не вийде.
Податки для цифрових кочівників у Японії: що потрібно знати?
Японія розрахована на таке, що за шість місяців ви не станете її податковим резидентом: японське право, як правило, пов’язує резидентство з проживанням від року або з постійним домом у країні. За поясненнями японських юристів, дохід, який ви отримуєте від іноземної компанії за дистанційну роботу з Японії, не обкладається японським прибутковим податком, а іноземний роботодавець не вважається таким, що створив у країні постійне представництво. Але це не відміняє ваших податкових обов’язків вдома. Країна вашого резидентства може вважати вас резидентом і далі вимагати декларацію та податки за звичайними правилами. Якщо ви, наприклад, громадянин ЄС із податковою резиденцією в Німеччині чи Польщі, там усе залишається як було. Для випадків, коли ви проводите в дорозі більшу частину року, правила стають складнішими, і самотужки розібратися тут важко, тому для цього зверніться до податкового консультанта у вашій країні.
Вартість життя та найкращі міста для номадів в Японії
Японія дорожча за Південно-Східну Азію, але дешевша за Західну Європу чи США. Цей загальний висновок мало що каже, бо різниця між містами величезна. Японія ділиться на вісім історико-географічних регіонів, і від того, який ви оберете, залежать і витрати, і зручність щоденного життя. Детальніше про кожен регіон ми розповідали в статті про найкращі регіони для життя в Японії, а тут розглянемо три найпопулярніші напрямки.
- Токіо (регіон Канто) підходить тим, кому потрібні ритм мегаполісу, розвинені коворкінги та спільнота. Це найдорожче місто країни: коротка оренда в зручних районах швидко з’їдає значну частину бюджету. Натомість тут найкращий транспорт, а ціни на їжу залежать лише від вас: від дуже дешевих закладів до дуже дорогих.
- Кіото та Осака (регіон Кансай) схожі на два різні сценарії. Кіото красиве й туристичне, але для щоденної роботи менш зручне, а житло в центрі коштує недешево. Осака ближча до «повсякденної» Японії: дешевша за Токіо, з відмінною їжею та жвавою вуличною культурою. Міста розділяє лише коротка поїздка швидким поїздом, тож їх зручно поєднувати. Варто тільки бути готовим до місцевого діалекту, який може збити з пантелику навіть тих, хто склав JLPT.
- Фукуока (регіон Кюсю) найчастіше згадується як місто для тих, хто хоче жити з меншим бюджетом. Місцева влада позиціонує її як стартап-хаб, тут є коворкінги й спільнота іноземців, оренда помітно нижча за токійську, а аеропорт розташований прямо в межах міста. З мінусів: сервісів англійською тут менше, ніж у столиці.
