Вісім регіонів Японії

Найкращі регіони для життя в Японії

Насамперед важливо розуміти, що регіони в Японії – це не адміністративні кордони з власним урядом, а скоріше традиційний, культурний та географічний поділ країни. Це щось на кшталт Полісся, Закарпаття чи Сибіру. Загалом Японію прийнято ділити на 8 основних регіонів з півночі на південь:

  • Хоккайдо
  • Тохоку
  • Канто 
  • Тюбу 
  • Кансай або Кінкі (офіційна назва)
  • Тюгоку 
  • Сикоку 
  • Кюсю (також включає до себе Окінаву)

А от справжнім адміністративним фундаментом Японії є префектури  за устроєм вони дуже схожі на наші області чи американські штати. Усього в країні 47 префектур. Кожна з них має власного обраного губернатора, місцевий парламент, свій бюджет та автономію в багатьох побутових питаннях. Кількість префектур у регіонах також різна: наприклад, найбільше їх у центральному регіоні Тюбу (аж 9 префектур), а найменше на острові Сикоку (всього 4). Окремим особняком стоїть Хоккайдо: це єдиний регіон, який складається всього з однієї, але гігантської за територією префектури.

Як обрати регіон для життя в Японії?

Вартість входу і гарантійна компанія

Стартові витрати в Токіо та більшості великих міст зазвичай складають 4-6 місячних орендних платежів. До них входять:

  •  shikikin (застава)
  • reikin («гроші подяки», які не повертаються)
  • комісія агента
  • плата гарантійній компанії
  • страховка

У Канто застава зазвичай дорівнює двом місяцям оренди, а reikin там, де його беруть, одному, а також часто стягують kōshinryō ( плату за продовження договору), зазвичай близько місячної оренди кожні два роки. У Кансай поширений shikibiki (частина застави, яку орендодавець утримує при виїзді). В Осаці вона зазвичай дорівнює двом місяцям оренди, хоча частина власників від неї відмовляється. Виходить, що в Канто більше платиш наперед і повторно кожні два роки, а в Кансай частину застави втрачаєш при виїзді. Для квартири за ¥75 000 в обох випадках виходить орієнтовно ¥350 000-400 000 до отримання ключів.

Взагалі без японського поручителя орендувати майже неможливо, і за це теж платять. Іноземці майже завжди користуються послугами гарантійної компанії. Вона бере 50-100% місячної оренди при підписанні й близько ¥10 000 щороку за продовження, а також перевіряє дохід і статус візи. Типовий орієнтир для схвалення: річний дохід приблизно в 36 разів більший за місячну оренду. Відмови залежать від конкретного власника, а не від регіону. Різниця в тому, що у великих містах є агенції, звиклі до іноземців, а в малих вибір вужчий.

Клімат, опалення й транспорт

У Японії немає центрального опалення. Кожну кімнату гріють окремим пристроєм, тому навіть у південних регіонах зимові рахунки відчутні. Машина теж коштує: паркомісце в містах обходиться в ¥20 000-40 000 на місяць, а загальні витрати на авто складають ¥20 000-50 000 і більше. У Токіо без неї обходяться майже всі, а от в регіонах її відсутність часто означає години дороги до магазину чи лікаря.

Ставлення до іноземців

Консерватизм нерівномірно розподілений по карті. У районах із великою часткою іноземців (центральні райони Токіо, Йокогама, Осака) адмінпослуги й агенції доступні англійською, а сусіди звикли до чужинців. А от у малих містах іноземець помітний, а правила сортування сміття й дистанція з боку сусідської громади діють жорсткіше. Скаргу сусіда там складніше відбити формальним аргументом, ніж у мегаполісі. Чому японське суспільство тримає цю дистанцію навіть після років інтеграції, ми розбираємо в статті про гайдзіна в Японії.

Вісім регіонів Японії

Вісім регіонів Японії (зображення взяте з ресурсу wikimedia commons)

Коротко про кожен регіон в Японії

Хоккайдо – найхолоднійший регіон Японії

Хоккайдо найпівнічніший і найпросторіший регіон країни: землі багато, людей мало. Економіка в основному тримається на сільському господарстві, рибальстві та туризмі, особливо зимовому. Лижні курорти на кшталт Нісеко роками приваблюють іноземців, особливо з Китаю, Кореї та Австралії. Саппоро – основне та єдине велике місто з нормальним ринком послуг, яке зараз активно розвивається, хоча на даний момент жити там не так легко, як хотілося б. З сильних сторін можна виділити дешеву оренду, мову, що близька до стандартної та відкритих мешканців. З мінусів же те про що вже йшла мова вище: поза Саппоро та курортів робочих місць мало, зарплати нижчі, а населення старіє. Додайте ще до цього ряд побутових проблем від сильного снігопаду через який іноді не ходить транспорт та наявність ведмедів у регіону. Загалом можна сказати, що у регіоні адаптація м’якша, ніж у консервативних регіонах, але для першого переїзду без мови й машини Хоккайдо буде складнуватим, хіба що ви є цифровим кочівником.  

Тохоку – старий, але зелений регіон

Тохоку займає північ острова Хонсю й спеціалізується переважно на господарстві й виробництві електроніки. Єдиний великий осередок можливостей це Сендай – місто університетів, науки та іноземних студентів. Решта регіону це невеликі міста й села, які страждають від старіння через відтік молоді. Сильні сторони: дешеве житло, спокій, привітність сільських громад до тих, хто в них залишається. До слабких сторін же можна віднести те, що у регіоні мало вакансій для іноземців, особливо поза університетською сферою, сейсмічну активність, можливі цунамі та діалект, який іноді сильно ускладнює життя, навіть якщо ви маєте хороший рівень JLPT. Загалом складність адаптації вище середнього. Єдиний оптимальний варіант – це якщо ви поїдете туди навчатися, займатися науковою діяльністю чи вас запросили туди працювати.

Канто – найголовніший регіон Японії

Канто – це економічний і політичний центр країни. Токіо знаходиться саме тут. Разом з нми тут знаходяться майже всі штаб-квартири компаній, фінанси, IT, уряд, провідні університети й увесь ринок міжнародних вакансій. Тут, зрозуміло найвищі зарплати й єдине середовище, де значну частину побутових питань можна розв’язати без японської. Технічно адаптація тут найлегша, бо інфраструктура для іноземців розвинена найкраще, але складнощі тут скоріш на рівні соціуму. Анонімність великого міста легко переходить у самотність, а ввічлива дистанція нікуди не зникає. Також не забуваємо, що Канто – це центр Японії, а тому тут найвищі цінники в державі, тому зарплата, яка на перший погляд виглядає високою, швидко зникає через величезну аренду. Загалом регіон привабливий для тих у кого на першому місці кар`єра, але для тих, хто полюбляє спокійне життя він буде надто шумний.

Тюбу – індустріальний регіон країни

Тюбу величезний і дуже різний регіон у центрі Хонсю. Його серце Нагоя та префектури Айті й Сідзуока з автомобільною та машинобудівною промисловістю: Toyota, Yamaha, Suzuki і сотні постачальників. Інженер із досвідом і базовою японською знайде тут стабільну роботу, а житло просторіше й дешевше, ніж у Токіо. Північна частина регіону живе рисом, точним виробництвом, лижним туризмом і традиційними ремеслами. Сильні сторони: стабільна індустріальна економіка, помірні витрати, зручне розташування між Токіо й Осакою. Слабкі: небагато офісних і міжнародних вакансій та дещо консервативна атмосфера. Загалом можна сказати, що складність адаптації тут середня: іноземців тут звикли бачити, особливо бразильців японського походження, які живуть цілими громадами.

Кансай – другий Канто

Кансай друга за значенням агломерація країни. Осака є торговим і діловим центром, Кіото науки й ремесел, Кобе порту й медицини, а поруч Нара, Шіґа й Вакаяма. Регіон спеціалізується на торгівлі, фармацевтиці, електроніці, туризмі й університетській науці. Тут оренда і витрати нижчі за токійські, ринок праці при цьому не такий широкий, але відстає не сильно. Проте у регіоні помірно розвинутий діалект Kansai-ben, який часто збиває з пантелику навіть тих, хто склав JLPT, бо замість підручникових фраз звучать місцеві форми й інтонації. Також не забувайте, що Кансай має величезну кількість міст, які точно хоче побачити кожен турист, тому транспорт часто перевантажений Адаптація середня: життя легше, ніж у Токіо, але іноземцю, який планує тут жити доведеться час від часу пояснювати, що він не турист.

Тюгоку – неоднорідний регіон Японії

Тюгоку займає західну частину Хонсю й ділиться на два різні світи. Узбережжя Внутрішнього моря, де стоять такі міста як Хіросіма, Окаяма, Ямагучі – промислове: машинобудування, суднобудування, сталь, хімія та компанія Mazda у Хіросімі. Протилежне, обернене до Японського моря узбережжя найменш населене в країні й живе сільським господарством, рибальством і невеликими громадами. Сильні сторони: м’який клімат, помірні ціни на житло, спокійний ритм, а Хіросіма стала відносно відкритим до іноземців містом із університетами й міжнародними організаціями. Слабкі: вакансій для іноземців небагато, а регіон стрімко старіє. Тюгоку добре підходить тим, хто шукає тихе життя на промисловій базі й готовий тримати зв’язок з материком через швидкісні поїзди.

Сікоку – найскромніший регіон 

Сікоку найменший і найменш населений із чотирьох головних островів. Економіка тут скромна й стоїть переважно на сільському господарстві, рибальстві, невеликій промисловості і локальному туризмі, зокрема паломництві до 88 храмів. Тут повільний ритм, природа та найдешевше житло. Проте основні проблеми стосуються саме побуту. Громадський транспорт ходить рідко, тому без машини життя майже неможливе. Ще острів лежить у зоні тайфунів, а за прогнозами сейсмологів вздовж Нанкайського жолоба очікується великий землетрус. Іноземці тут рідкість, тому до вас часто будуть особливо придивлятися, а адаптація залежить від того, чи вдасться вписатися в невелику громаду. Сікоку підійде тим, хто вже має роботу на відстані, спокійний характер і не потребує яскравих емоцій, як в Токіо.

Кюсю разом з Окінавою

Кюсю – це південний острів, де поряд живуть дуже різні місця. Фукуока – це стартап-хаб і ворота до Азії з компактним, відносно відкритим до іноземців містом. Кумамото стала центром напівпровідникової промисловості після відкриття заводу TSMC, Нагасакі має суднобудування, Оіта славиться гарячими джерелами, Міядзакі сільським господарством, а Кагосіма вулканом Сакурадзіма. Окремий острівний світ Окінава з її туризмом, американськими військовими базами й власною культурою. Сьогодні Кюсю важають одним з найкращих регіонів для життя через його теплий клімат та відсутність метушні як в Токіо. Головне про що потрібно пам`ятати про регіон: діалекти та клімат. Діалекти Кюсю дуже різні: хаката-бен у Фукуоці відносно м’який, а кагосімський говір відомий тим, що його важко розуміти навіть японцям. Щодо клімату, то літо спекотне й вологе. Також є таке поняття, як сезон тайфунів, коли іноді неможливо вийти з дому та є ризик пропажи світла, а у Кагосімі взагалі трапляється вулканічний попіл. Окінава окремий випадок: найнижчі в країні заробітки, подорожчання через завезення товарів і сильна залежність від туризму. Адаптація легша у Фукуоці, але складніша в інших регіонах Кюсю.

Що точно потрібно врахувати перед вибором регіону

  • Тип візи. Робоча віза прив’язує вас до роботодавця, а роботодавець до міста: якщо компанія в Токіо, виїхати у Фукуоку без зміни роботи не вийде. Студентська віза прив’язує до міста, де розташований навчальний заклад. Digital Nomad формально дає свободу вибору, але лише на шість місяців і без резидентської картки. Віза висококваліфікованого спеціаліста (HSP) залежить від балів і посади, тож регіон вибирають разом із роботодавцем, а не навпаки.
  • Рівень японської мови. Єдиного офіційного порога для побуту немає. На практиці чим далі від Токіо й Осаки, тим менше людей говорить англійською і тим частіше доводиться пояснюватися в банку, лікарні чи орендодавцю самостійно. Орієнтир для самостійного побуту N4-N3, для роботи в японських компаніях N2 і вище. Для підприємницької візи Business Manager N2 уже закріплено як вимогу.
  • Готовність купувати чи орендувати авто. Поза Токіо, Осакою та центром Нагої й Фукуоки машина стає практичною необхідністю, а її утримання додає ¥20 000-50 000 і більше на місяць. Якщо ви не готові до цих витрат, вибір обмежується кількома мегаполісами.

FAQ

В якому регіоні Японії найлегше знайти квартиру іноземцю без гаранта-японця?

Найлегше в Токіо й Осаці, але «без гаранта» там означає «з гарантійною компанією». Компанія бере 50-100% місячної оренди при підписанні й близько ¥10 000 щороку, а перевірка зазвичай займає 2-5 робочих днів. Також існують меблевані провайдери на кшталт Oakhouse, які знімають вимогу гаранта, а частина гарантійних компаній працює кількома мовами. Агентства, що спеціалізуються на іноземцях, дорожчі, але економлять тижні пошуків.

Чи можна жити в регіонах Японії, знаючи лише англійську?

Так, але у вузькому наборі районів. Комфортно лише в центральних районах Токіо й Йокогами та частково в міжнародних хабах, як-от центр Осаки. Там англомовні агенції, лікарі й сервіси знаходяться відносно легко. В інших містах без базового знання мови побут перетворюється на постійний квест: договір оренди, рахунки, лікарня, комунальні платежі та звернення до мерії зазвичай японською. Частина муніципалітетів має телефонні чи онлайн-перекладачі, але години роботи й якість різні. Для довгострокового життя поза мегаполісами реалістично планувати хоча б N4-N3 до переїзду.

Який регіон Японії найдешевший для життя?

За орендою найдешевші Хоккайдо, Тохоку й більшість сільських префектур, але зимове опалення й автомобіль сильно зменшують цю економію. За балансом оренди, зарплат і транспорту оптимальними зазвичай виявляються Нагоя й Фукуока. Найвища загальна вартість життя в Токіо, проте саме там найкращі зарплати й найменша залежність від машини.

Прокрутка до верху